Oct. 24th, 2010

svitanka: (Default)
 

"I will not yield. I will not fall. I will eat dynamite and one day I will explode like a volcano." 
Ірландія, 1939 рік, закритий католицький виправний заклад, старі порядки, новий ліберальний учитель. Зіткнення ідеологій. Поза тим, що це історія заснована на реальних подіях, і здійснена в конкретній просторово-часовій локації, класична "шкільна історія" в кіно не змінюється віками. Школа - тюрма народів (будь то виправна колонія, престижний заклад для багатих отприсків чи "очень средняя школа" наших реалій), і режисери самі травмовані тим чи іншим шкільним досвідом продовжують травмувати ним глядачів. Ну і навіщо нам таке кіно? Таке безпросвітне. Нам щось таке подавай, щоб "жить стало лучче - жить стало веселіше". Це коли поверхово. Але безліч глядачів і мислять якраз такими поверховими категоріями. Вони не хочуть копнути глибше і дістатися до над-ідеї. До необхідності катарсису в кожній трагедії - маленькій чи великій. Не в кожному фільмі є ГГГ - тобто "головний гламурний герой" - як нема його в кожному реальному житті. Попри весь старанно задокументований бенефіс безнадії і безкарності, у фільмі є кволенький промінь світла, що раз у раз намагається проштрикнути темне рядно невідворотньої трагедії.  

Окрім класичних втілень зла (тут це католицькі отці і браття) в фільмі аж цілих три промені світла та ще й всі з подвійним, як не потрійним, дном. Вчитель Вільям Франклін, перша світська особа в закритій католицькій виправній школі для малолітніх хуліганів, комуніст і ветеран війни в Іспанії, ще й на додачу ідеаліст і як всі ідеалісти не стільки сам підставляється під удар скільки випадково підставляє під нього свою "паству". Ліам Мерсер найбільший хуліган, задира і попиратель авторитетів але чи й не єдиний в школі здібний учень. І нарешті симпатичний на свою невдачу Делані, чий послужний список "подвигів на свободі" сильно дисонує з його тихою і забитою поведінкою в школі. Всі вони так чи інакше є і заручниками і продуктами системи, з якої вийти чи яку похитнути можна лише одним шляхом, як не пафосно це звучить - повстати або загинути. І про це фільмів вже теж знімали багато- пребагато на всіх континентах. Тим не менш в "Пісні" є гарні акторські роботи, грамотна режисура і притомний сценарій без надмірного "смакування", яким інколи грішать розвінчателі всіх можливих систем.
На мою думку, якісне кіно варте до перегляду без коли і без попкорну. Занотую необхідність звернути увагу на ірландське кіно, бо крім The Wind That Shakes the Barley - теж до слова вельми вартісна картина - мало що з "сильного" та і загалом "мало що" з ірландського кінопродукту знаю.  

Трейлер, або як показати все і при цьому нічого не показати. 

Profile

svitanka: (Default)
svitanka

August 2011

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 06:13 pm
Powered by Dreamwidth Studios