Oct. 17th, 2010

svitanka: (Default)
 Я продовжую продиратися крізь кілька-метрові речення "Музею" і щоб так би мовити завершити мій попередній пост за темою, висловлю припущення, що роман не редагували, бо редакторською послідовністю (якщо почав щось транслітерувати - то тримайся хоча б одного стилю) там і не пахне. Ну і оскільки я вже майже закінчила (якісь 100 сторінок дочитати - вже погоди не змінить) кілька вражень. Авторка дуже смішна в своїх хрестоматійних уявленнях про "шляхетний" зовнішній вигляд. Смішна тому, що її книжне альтер-его достоту протилежне її самої зовнішності. Смішна тому що її ідеальний "шляхетний" герой так дбайливо описаний - подобається! - потім знецінюється порівнянням до Кларка Гейбла - (ну це отой кіно "серцеїд" з низеньким лобиком,вусиками і масним волоссям) - і властиво, вся магія зникає. Ідеальна героїня з усіма ореолами навколо її героїчної постаті схожа на вилицювату німкеню Дітріх - це теж щось з перекручених уявлень про шляхетну красу українки. Добре, полишимо...

Погані герої, всі як один говорять російською, чи смішним суржиком. Мдя... категоричність доцільна хіба з вуст якоїсь 16-річної слинявої і прищавої ура-патріотки, але аж ніяк не з-претензією-на інтелігентність жінки за сорок. Смішно, їй-бо. І трохи гидко. Ну-да ну-да, пригадую, я десь прочитала дуже смішний і дуже влучний пост про якусь ура-патріотичну книгу, де наш герой сплош і рядом голубоокий красень з зіркою у лобі, а антигерой звісно якась наволоч остання схожа зовні на суміш гобліна і щура. Змилуйтеся, жіночко, та вже навіть Голівуд давно постановив, що антигерой буває і красивіший і розумніший за ідеального "зірко-в-лобі-носця". 

Розвиток характерів, як ви вже напевно самі переконалися прочитавши книгу, в "Музеї" відсутній як такий. Герої статичні, картонні і весь 800-сторінковий простір зайнятий їхніми малопотрібнми і малоцікавими рефлексіями. Помічено, Забужко не любить молодих. Отак просто - молоді дівчата в неї викликають якусь древню відразу. Вони теж говорять російською і в них - увага! - целюліт, і вони всі як одна мін"єтчиці. Автор цю тему розвинув на прикладах стажистки Насті і секретарки Юлічки. 

Да, до речі, упівська тема (хоча весь час переслідувало враження, що я вже десь таке читала і не раз) - сподобалась... БИ, якби не знову ж таки животрепещуща для автореси тема мін"єту і сексу в самих різнокаліберних позах і місцевостях. Виявляється ідеальний герой любить трахатися аки кріль з першими попалими під руку - кхм, під руку? - дівчатами. Те що він "на війні" чи там тєжко поранений - його мало гребе. Альтер-его писательки теж зовом плоті не гребує, вона і так вміє і отак і на столі і під столом і вообще... Добре, я закінчую. Авторка, здається, все ніяк не допише свою першу книгу. І тулить і тулить секс-дослідження і в тему і не в тему. Може я сноб - не може, а так і є - але про секс в криївці я читати не хочу. Якщо вже почали міфологізувати героїв, які вишукано говорять українською, складають вірші при повнім місяці і віддано несуть в серці образ тієї "єдиної" - нет в мире прекрасней Дульсинеи - то не зкидайте їх з п"єдесталів, і не відкривайте їх справжні личини, може не набагато кращі аніж у тих, які "суміш гобліна і щура".  Простеньке оповіданнячко "Вишневі ночі", за яким колись на початку 90-х зняли простенький і без претензій фільм - про любов між упівкою і "режимним" - набагато чесніший і приємніший до прочитання, аніж оцейво. Дякую за увагу.

Profile

svitanka: (Default)
svitanka

August 2011

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 06:11 pm
Powered by Dreamwidth Studios