svitanka: (Default)

 

Я от що скажу. Важка і невдячна справа описувати враження від перегляду фільму про своїх вже майже родичів (бгг). Ще свіжі спогади магії і надзвичайного захоплення після першої частини Гаріка. Ще свіжа в пам"яті всенощна на Хрещатику у зв"язку з виходом першої україномовної книги. Так, я прочитала першу книжку вже після фільму і тому нічого неканонічного в першій екранізації не побачила, вона мені сподобалась і подобається досі хочі тільки лінивий не пхнув Коламбуса ногою за його буквальні екранізації.

Можете кидатися помідорами, але мені оспівана багатьма рецензентами третя частина Куарона видалася вкрай гидотною. Потім режисери почали змінюватися хаотично і без особливого огляду на їхні колишні здобутки. А дарма. Коламбус, не відняти, собаку з"їв на дитячих фільмах і не забувайте,що це йому і його команді ми завдячуємо влучним кастингом головної трійці.  Чому я згадала про кастінг? Тому що мені особисто цікаво в якому теплому кутку спав товариш Йейтс коли затверджували акторів на роль мами Малфой і тінейджера Тома Редла? Га? Ця старенька тіточка мама Малфоя? А оцей пухлощокий і пухлогубий тип з овечим підборіддям майбутній Темний Лорд? Кхм, кхм... Де там друга серія - Коламбусівська до речі - з ідеальним юним Редлом. Так, я шарю що він підріс за 8 років. Так і головна трійця ж бо не помолодшала. Рон взагалі вже дядько. Єдиний прокол Коламбуса то Джині. Але хіба він знав що пані Роулінг зробить прохідну епізодичну героїню, на кастинг якої напевно витратили рівно дві хвилини - головним любовним інтересом свого героя Гаррі. В результаті у шостій серії сіра миша Джині Візлі довершує катастрофічний міскаст. Акторці крупно пощастило нічого не скажеш. Пам"ятаю скільки кіпешу було з кастингом акториси на роль Чо Чанг, яка в результаті не отримала розвитку своєї лінії і зникла з горизонту. А цій без напрягів мало не головну роль дали. Хі-хі. 
 

Знову ж таки дякую Коламбусу за кастинг Тома Фелтона на роль Малфоя, він був єдиною світлою плямою цієї екранізації. (Знову ж таки не люблю третю частину бо там Малфоя перетворила на якесь казна що анітрохи не відповідне ані його характеру ані ролі в книгах). І вже раз книги згадала тут і камінь в огородець Малковича і іже з ним. Якого лєшого, сажіть переклад мови Малфоя стилізували під мову якогось гопніка з усіма тими "карочє" і "блін"??? Вони що там з дубів попадали? Це ж аристократи чаклунського світу, вони не розмовляють як гопники з Троєщини. Добре, що в перекладі фільму наші видатні перекладачі (а я чула що там знову ж таки задіяні ті ж самі обличчя що і в перекладі книги) не вирішили так налажати. Прочитайте останній діалог Малфоя с Дамблдором у українському перекладі і вмийтеся сльозами, називається. Сподіваюсь, колись стане клепки перередагувати. 

Люблю Гаррі і Герміону світлою любов"ю, але актори які їх втілюють грати не навчилися і мабуть вже не навчаться. З клоуном Роном-Грінтом взагалі клініка. Витягає хоча б очевидне старанне відношення до сцен і додача магічного антуража. Я бачила Бі-роли в інтернеті, очевидно що якби все навколо не вибухало, не мінилося від компьютерної графіки і не зачаровувало намальованою пізніше на синьому фоні атмосферністю, глядачі би поснули від нудьги.  

Про невдале перенесення на екран самої суті шостої книги, побіжне "Я - Напікровний принц" і глядацьке "Ну і ШО?" - вже писали, і я погоджуюсь. Все таки роль Снейпа трохи більша за те що йому дістається в результаті. Десь прочитала чудную фразу, що цей фільм з таким же успіхом міг називатися не "ГП і напівкровний принц", а "ГП і єнот полоскун". Тема обох в будь якому разі не розкрита :) А от всі любовні брєдні можна було б чудово вирізати. Актори або переграють, як у епізодах з Роном і зіллям або катастрофічно морозяться (Гаррі і Джинні - ви зрозуміли, екранного контакту там немає). Результат? З цієї екранізації реально запам"ятався лише Малфой, хоча ані в книжках ані в фільмах особисто я на нього ніякісінької уваги до цього часу не звертала. Ех, ще рік-два почекати і буде на екрані сьома книга. Роулінг списалася десь на третій, потім трохи очуняла на п"ятій і знову зкотилася в непереварювальний маразм. Кіно перетворилося на тягучий серіал теж на третій екранізації і поки що не опритомніло. Побачимо, що буде далі. 
svitanka: (Default)
Сама не розумію, як я примудрилася так довго ігнорувати фільм «Контроль» Антона Корбайна. Тому що цей фільм майже геніальний і візуально досконалий. А головний актор, то взагалі якийсь струс мозку, бо він мало не точна фотографічна копія свого героя Ієна Кертіса, вокаліста гурту Joy Division.

А чому «майже» геніальний? Насправді краса кадрів (хоч роздруковуй кожен і на стіночку) і чудова гра акторів, дещо засліплює і відволікає від факту, що якихось надглибоких копань в біографії героя не відбулося. Режисер ніби боязко намагається натякнути на причини самогубства героя і всі ті «причини» видаються вкрай неправдоподібними. Трейлер вводить глядачів не знайомих з біографією головного персонажа в оману, що зараз вони побачать історію ідентичну історіям Моррісона, Кобейна, Вішеса. Ну як же, гори таблеток, падіння прямо на сцені під час концерту, секс-драгс-рок-н-рол. Врешті передоз, куля, петля, та яка в біса різниця. А герой не такий простий. Секс – ну то з дружиною і з однією-єдиною коханкою (фільм цнотливо уникає подробиць). Драгс? Ну так, пігулки від епілепсії. Рок-н-рол? На відміну від всіх інших панків, товариш Кертіс в незмінній сорочці і брюках виглядав на сцені як клерк з банку. Так чому ж в біса він кінчає з собою за день до американського турне? Ну не через сварку з дружиною врешті решт. Через епілепсію, яка його і так добивала?
 

Фільму не вистачає психологізму і хоча б спроби вирватися за рамки домашніх скандалів і нападів хвороби. Якщо людина психічно здорова, кінчати з собою за крок до успіху по меншій мірі нерозумно. Вже краще на лаврах, вкусивши всі ті секс-драгз-рокнрол, упиваючись культовим статусом і дорогим віскі… Як справжній гедоністично налаштований римський патрицій. Але клерк з Манчестера мав щось своє на думці.
Маст сі, якщо хтось ще не переглянув.
svitanka: (Default)
Вчора ніц було ввечері робити от і глянула по діагоналі пару серій Мерліна в інеті. Короче, там у п"ятій кажись, була така крилата потвора ну один в один троха збільшений гіпогриф з Гаррі Поттера третього. От англійці молодці, економно використовують декорації компьютерних тварючок в кіні. :) Хазяйновиті! 


   
svitanka: (Default)
Тільки вчора вночі лапки дотягнулися до мульта Вольт. В принципі я якось його і не збиралась дивитися навіть коли він вийшов, але тут мені знавці українського дубляжу підказали, що кльовський був дубляж і всіляко порадили. Ну я і подивилася.
Хомячішка Бугай порвав мене на хомячків. "Ну, мої предки не всі хом"яки, я частково вовк частково навіть росомаха." (бггггг)
Все інше в принципі на трієчку. Дубляж, таки да, на п"ять.

УПД Знайшла на ютьюбі коротенький мульт з Хомкою в головній ролі бггг

svitanka: (Default)
А все таки росіяни ностальгують за мезозоєм коли оте "дами в воздух чєпчікі бросалі" і "гаспада офіцери". І обовязково ковзанка, без ковзанки нікуда. І фільми знімають про все це. Дивишся на благодять цю кіношну, красенів гаспод офіцерів їхніх дам в капорах і чєпчіках, румяних гімназісток і дивуєшся а звідки ж вилізли ті які цих всіх гаспод порубали в дірьмо? І назви фільмів всі як на подбор, як не "Юнкєра" то "Кадєти". Нє шутю, про кадєтів там інші історії. В них обовязкові присутні ліси і підлі зрадники які в тих лісах ховаються і гаспод офіцерів відстрілюють, відстрілюють.

Але дивиться глядач на пасторальну картинку початку 20 століття в Росії і мріє потрапити в цю неземну красу. А я от пригадую фантастичний расказік який навряд чи хтось колись екранізує. Про чудову планету яка була дуже сильно ідеальна і от прилетіли космонавти з Зємлі, подивилися на тішь і благодать і вирішили на планеті тій жить. Що було далі знає той хто читав. Не вірте ідеальному короче, десь там за капорами і чепчіками затаївся рабочій клас і він вам ісчо покажу кузькіну мать)))
svitanka: (Default)
Не пройшло і пів року як я подивилася фільми по яким уже кажись всі відписалися
Але все ж таки. «Дорога Змін» і «Життя перед її очима».
Життя перед її очима – це «Інші» і «Шосте почуття» в одному флаконі замішані на наративних кадрах колишнього киянина Перельмана і одному суто американському феномені, який і нівелює певною мірою всю цінність картини для неамериканського глядача, якому всі ці «боулінги для коломбіни» вибачте, по цимбалах.
Перельману приписують мало не геніальність особливо після його обласканого критиками дебютного «Дому з піску і туману». Однак для геніальності режисеру треба вигадати кіно мову - і описати кінотему - зрозумілу і французам і американцям і чукчам з якутами. На жаль фільми Перельмана (ті два які він зняв) не зважаючи на його словянськість досліджують питомо американські проблеми вкрай далекі від навіть європейських реалій, не кажучи про чукчів з якутами.

Слов’янського в його фільмах хіба що візуальна наративність кожного кадру, таке собі поетичне кіно американського замісу. Ну і ще філософські проблеми якими він щедро приправив обидва свої кінотвори. Картина повільно аж занадто розповідає історію жінки яка вижила в шкільній стрілянині 15 років тому. Просте життя, будинок в сонному містечку, донька і чоловік. Все прісно. Її спогади про юність ще прісніші. Крім одного, про однокласника психа, який поставив її та подружку перед вибором, кого застрелити а кого залишити жити далі отим самим прісним життям у глибинці. Власне глядачу прозоро натякають на те, що кому воно на фік нада таке життя.
Надзвичайно сподобалися постійні натяки режисера на несправжність, придуманість життя головної героїні. Її дочка яка весь час ховається і зникає (привіт «Іншим» з дітками які боялись сонячного світла), вбитий улюблений вчитель якого вона бачить на вулиці (вижив у стрілянині не зважаючи на ріки крові?), те як героїня «бачить» себе юну поруч зі своїм чоловіком, те на чию парту вона кладе квіти у день пам’яті.
 
Про фільм «Дорога змін» у мене два головних зауваження. Перше – ДіКапріо виглядає отвратно. Це ж треба так гіршати з віком. Друге – героїню би Кейт Вінслет у просте життя жінки з двома дітьми з радянської чи пострадянської країни. Сразу би дурь з голови вийшла. Всі ці сльози і соплі американських домогосподарок які нидіють у двоповерхових хоромах нам канєшно ніпанять. В Париж вона бачте поїхати не може? А чому не може собсно? Їй шо візу не дають? Бугога.
Звісно фільм не без філософської думки про те як іноді рутина заїдає, як робота і зарплата якою треба платити за житло перетворюються на кабалу з якої не вирватися. Як мрія про Париж розбивається об підвищення чоловіка по службі (ах!) і вже ніхто і нікуди не їде. Але все ж таки віє фальшивкою. Бо ситуація героїв вкрай далека від безвиході і під кінець велетенське «Не Вірю» вже просто перекриває весь екран з постарівшою і обрюзглою мордою ДіКапріо.  
 

Кіно

Mar. 16th, 2009 11:31 pm
svitanka: (Default)
Дивлюсь італійський серіал іспанською мовою. Поліглот. Ага. :) 
svitanka: (Default)
Переглядаючи однин з журналів типу Афіші ( до речі, я думала він вже мирно спочив у кризі, але ще жиє) побачила, що до наших великих екранів дійшли нарешті вже давно "прокачені" в розвинених країнах "Сутінки" і "Герцогиня". Коли хто читає мій жж, обидва фільми я хотіла подивитися. Причому другий дуже хотіла подивитися на великому екрані бо обожнюю костюмні драми, навіть псевдоісторичні (хоча, а чи бувають інші?).  
Важко зрозуміти чим саме керуються українські прокатники випускаючи на екрани ту ж "Герцогиню", адже наскільки я розумію фільм вже вийшов на ДВД, бо я бачила його у багатоголосій російській озвучці. Але то таке. Може якийсь фанат костюмованих драм і піде. Може навіть і я, бо у "Києві" начебто  показ мовою оригіналу. Але до фільмів, які я подивилася вже місяців зо два назад, а тут опа вони в кіно ідуть ггг.
"Сутінки" виявилися таким нудним, емоїдальним, маразматичним і унилим гавном, що я щиро дивуюся тому що хтось цим фільмом таки захоплюється. Я особисто знаю таких людей і вони зовсім не тінейджери. Скажу так, після страстєй в США по виходу книги і воплєй про "затміт славу Поттера" мене звісно гризла цікавість. Ну вопщім, хочу подивитися на книгу що таки затміт, але напевно ще не скоро ггг. 
Фільм дивилася з перервами на каву, чай, на поспать, на поїсти. Коротше у кінотеатрі точно не витримала б. Щось півторагодинний фільм подужала за 5 годин. Це рекорд товаріщі. 
Щодо теми і драми, повірте, серіал "Баффі винищувачка вампірів" намагато глибший як по драматургії так і по грі головних акторів. Єжелі хто жаждєть подивитися на кохання вампіра і дєвушкі, то просю, Ейнджел і Баффі мої герої. Не порівняти з унилими героями "Сутінків" які розмовляють, пересуваються по кадру і "кохають" з запалом свіжоморожених хеків. Нуль балів з нуля.

"Герцогиня" тут букаф буде побільше. Кхм, гм, я лічно потисну руку режисеру, який заборонить Кірі Найтлі щиритися у кадрі. Я вам атвєчаю, поїду в Англію, розшукаю і викажу свою глибоку глядацьку вдячність.  Бо це вже неможливо. Страстєй у фільмі теж як у хеків (див вище). Антураж трохи побагатший і картинка феєричніша, але між головними героями коханцями іскри нема, скоріше між ними товстезний чорний айсберг, і це певно одна з причин чому фільм затонув у прокаті наче Титанік у холодій Атлантиці. Лорд Грей - чувачок який так запально грав у "Мама-Міа" і видася мало не красавчєгом - тут був більше схожий зовні на сумного Райкіна-молодшого у перуці. Кіра грать не вміє, поки що вирок такий. Може розіграється к старості, але чому глядачі зараз страждають, я не розумію. Історичний антураж показаний досить побіжно, бо історія має базуватися саме на сімейній драмі Кіри-Джорджиани. Це вже напевно дар сценариста, режисера і акторів показати банальну сімейну драму, сотні разів вже перепоказану, так, аби це було цікаво глядачам. Чому я із задоволенням перегляну того ж псевдо-історичного "Закоханого Шекспіра" (з банальним любовним трикутником по центру) але позіхаю під час псевдо-історичної "Герцогині" (з тими ж костюмами і банальним любовним трикутником)? Найочевидніше, верхівка айсберга, це актори і їх гра. Чи відсутність гри. Короче ви зрозуміли. На головних акторів у "Герцогині" дивитися НЕ ЦІКАВО. Взагалі... 
Та і сюжет якось недолуго скаче. Раз і ми бачимо 17-річну Джорджіану яка розважається з товаришами серед яких і Грей (допустимо що теж 17-річний ггг, хоча історично вони не гралися би в одній пєсочніце бо Грею було 10 чи 11).  Бац, вона вже зумужом за пенсіонером герцогом-Файнсом (угу, сценаристи перемудрили думали що з нєравним браком інтрига легше буде, а нєд, герцогу було всєго-нічего 26 років). Бац, і вона народжує доньку. Бац, і "шесть лєд спустя", герцог її не любить (ну конєшно йому ж лєд 50, це можна пояснити, а от попотіть сценаристам довелося б, щоб пояснити чому 30-річний не любить таку разкрасавіцу жону). Потім вуаля Грей опять появився. Ночь любві, дитина, герцог злий, дитину віддали батькам Грея, опять "год спустя", всі танцюють на балу, занавєс. Мура короче. Мура. Не чіпляє. Нагадало "Марію-Антуанетту" Копполи. Красива картинка, пусто пустісінько всередині.
Я розстроєна, коли ще костюмний фільм вийде на екрани. Ех... Шо там у нас в запасниках, з костюмного...
svitanka: (Default)
А от цікаво ви теж вважаєте, що радянські мультики і дитячі фільми були якісь особливо добрі, душевні і високодуховні? Чи це ностальгія за мезозоєм в часи повної порнографії на великому (і малому) екрані? 

УПД додаємо ше продукцію стран соцлагєря. Чеські і польські сказкі тоже ніби ніхто нє отмєнял :) (Хоча далеко не всі можна вважати гарними чи цікавими)
svitanka: (Default)
Власне переглянула "Мільйонера з нетрів". Одразу ж зазначу, фільм цікавий, десь може неординарний, десь шокуючий (йой, шокірующа Азія тоість Індія). Всі усвідомили, що це сучасна Індія у фільмі показана? Отож-бо. Україна не те шо Європа порівняно з таким, а взагалі якась Атлантида внеземна і чистий рай у окремо взятій географічній зоні. Ага. Навіть з Чорнобилем теж рай. 
В принципі я здогадувалася що у Болівудських фільмах з їхніми пєстнями і плясками, далеко не все правда, ггг.
Цікава ідея фільму, мало не неписьменний (читать вміє, ми всі цю його фразу почули, але читати йому по життю особливо не випадало) волоцюжка-хлопчик на побігеньках відповідає на супер-пупер надскладні запитання "Хто хоче стати мільйонером" тому що відповіді йому підказувало саме його життя, причому  у досить трагічних епізодах. Плюс чисте кохання, довжиною у хай коротке але життя, заради якого наш герой і здійснює свої ратні ігрові подвиги. (Теж казка всіх часів і народів, бо такого кохання в природі не іспує, але ж всім хочеться). 
Почали і закінчили "Трьома Мушкетерами". Цикл замкнувся. Найскладніше запитання (ась? шо? га?) яке у нашій грі хіба заради жарту оцінили би у 100 гривень - "як звали третього мушкетера?". Найостанніше запитання. Вартістю у 20 млн. Ні фігасєньки собі, да? Я звісно розумію що Індія темна країна. Шо, правда настільки темна?
Заради підтримки драматичності сюжету, могли б справді складне запитання задати. Він же все одно просто вгадав.  А так трохи змазався весь драматизм і на весь екран засвітилася велетенська цитата Станіславського. Невдалий драматичний хід. Я розумію, що передбачався весь прикол в тому, що хлопець настільки темний, що навіть такого простого НЕ ЗНАВ. Але повірити в те, що така серйозна гра, де на кону мільйони, ставить останнім запитанням таке, відповідь на яке відома двієчнику навіть з Індії (на початку фільма ясно показано, що учні в школі проходять цей твір Дюма) - це неможливо. До речі, раз вже вони у сюжеті заторкнули той же Боллівуд (епізод з Амітабхом Баччаном), то як можна було забути знамениту Боллівудську картину "Як три мушкетери"? 
Резюме: фільм цікавий рівно на один раз. Тому купа Оскарів - то трохи занадто. Хоча такі проколи у академіків не раз і не десятки разів зустрічалися. Купилися на екзотику. да. 
Щось мені підказує, що Бенжамін Баттон мені сподобається (ггггг) 


svitanka: (Default)
Подивилася "Стиляг". Вдумливо розповідати особливо нема про шо, тому коротенько про те що запам"яталося/потішило/здивувало.

1. Головні герої взагалі нецікаві. В принципі. Ноль харизми зіро зовнішності. 

2. Другорядні герої вже трохи активніші. Порадував єврейчик Боб он же Боріс Моісєєвіч (танець в смугастих носочках - це прелєсно:). Викликала цікавість комсомолка і спортсмєнка Катя (законна жона режисера, між іншим, так що можливо і ролька цікава тому дісталася). Ну і ясень пень, Фред он же Фєдя правильно потрусив красивим фейсом в потрібних місцях і запам"ятався знущанням над тваринками (розфарбовував свого бульдожку в різні яскраві кольори). 

3. Про сюжет вам хай історики розкажуть. Шота підказує що персонажі фільму і дня би не протрималися на свободі у 1956 році. Ну развє шо мажора Фреда з квартиркою на Котєльнічєской, відмазав би тато дипломат. А так в радостном "фільмє-празднікє", як його позиціонували продюсери, постраждав тільки єврейчик Боб.

4. Негритянське немовля (привіт "Цирку") це просто якийсь дикий брєд. І в описаних реаліях полний імпосібл-Райка-імпосібл. (Угу, всі повірили що негр турист просто так пройшовшись по вулиці у 1956 тут таки переспав з комсомолкой і спортсмєнкой Акіньшиной). 

5. Купа пісень, в яких нові слова, часто досить недолугі, покладені на старі відомі мелодії 80-х і 90-х. "Американская жена" - супер-мега-нав"язливий мотив, слухайте with caution. 

6. Весь Союз в темно-синіх робах... Я звісно розумію, що це типу візуальний хід такий. Сєрость протиставлена яскравим стилягам. Але якщо фільму більше нічим було показати це протистояння - то два бала ідейним натхненникам продукта. Кагбе, платтічка колокольчики, косиночки і ридікюльчики якраз з тих сірих часів і походять.  

7. Десь так фінальна фраза мажорного, шикарно запакованого у темно-сірий костюм і плащ Фреда, який повернувся зі США, про те що в Америці стиляг нема (блін ну ясно що нема - це совєцький фешн-фєномєн) і що там за картатий піджак і штані дудочки  перехожого прямо з Бродвею загребли би у дурку, взагалі викликала  сумніви у психічному здоров"ї самих сценаристів. Чи це може  російське кіно повертається на круги своя  і агресивно ганить "загниваючий захід" де людям навіть по вулиці в картатому піджаку пройтись неможливо?  Дівноє фінальне откровення про те що у США людям забороняють самовиразитися через одяг,  і що там всі ходять у темно-сірому повинно напевно замкнути коло всесвітнього фешн-приниження і утискання. Темно-сині і темно-сірі єднайтеся! А стиляги тим часом заспівають вам мало зрозумілу фінальну пісню, під яку до речі стиляга Поліна-Акіньшина вибіжить на люди в аккурат тому самому ситцевому платті-колокольчику в якому совєцькі не-стиляги-женщини ходили у 50-х.

 

Кіно

Feb. 4th, 2009 08:09 pm
svitanka: (Default)
Згадала шо дивилася  у суботу "Орлиний зір" і навіть захопилася, хоча боєвики на тему конспірасі тіоріз не люблю.  І без того, не по собі стає, шо Бальшой Брат слєдіт за намі повсюди. От і цей фільм юзає вічну тему тотального стеження за маленькою людиною, а під кінець зкочується в гримучу драматургійну суміш із термінатора з матрицею. Спочатку ледацюга Джеррі (ЛеБеф) втрачє брата близнюка. Вже в наступному епізоді він починає жити "чужим" життям за вказівками голосу з телефонної трубки, який знає про нього все. Чуже життя вкрай неприємне, адже в цьому житті він раптом стає одноосібним власником цілого арсеналу боєприпасів і поліція міцно сіла йому на хвіст. Потім на його шляху трапляється жіночка Рейчел (Монаган) мати-одиначка всьо такоє, яка потрапила в подібну згенеровану всевидячим оком пастку. Її правда не підставляють у вигляді міжнародної терористки, а шантажують малолітнім сином, який ніби-то загине, у разі її непослуху. Так вони і переміщуються країною під керівництвом вказівок з телефонної трубки і принагідно тікають від копів та інших другорядних героїв. Під кінець, наш герой перетворюється на Джона Коннора зхрещеного з Нео, і можна сказати голіруч намагається протистояти жахливому плану виплеканому і майже втіленому в життя злобним ефбеерівським компьютером, який раптом почав приймати самостійні в вкрай нелюдинолюбні рішення. Герой звісно перемагає... поки що. Бо, звісно ж партія і правітєльство будуть продовжувати свої експерименти з тотального стеження і можливо вже за рік розроблять компьютерну програму, мікрочіпне божевілля якої не зможе зупинити навіть друг усіх трансформерів Шіа ЛеБеф. 

Загалом, я знімаю капелюха перед тими працівниками сценарної справи які працювали над виписуванням "гачків" для цього кіна. Я перервалася на каву лише раз. Кожний епізод таки вів наших героїв до якоїсь мало зрозумілої мети, другорядні герої їм активно заважали, мимоволі також відкриваючи якісь чергові зачіпки, аби глядач виплюнув попкорн і напружив увагу аби таки зрозуміти, яка мета у всієї цієї катавасії. Результат звісно розчарував, хоча чесно які були варіанти? Злобний компьютер набагато цікавіше, аніж брат-близнюк який виявився терористом. Навіщо злобному компьютеру наш герой Джеррі? Ну, звісно аби він своїми ідентичними зовнішньо-голосовими даними розблокував злобний компьютер, який у свою чергу заблокував загиблий брат близнюк. Нестиковка лише в тому, що загинув брат близнюк не просто так: його саме цей злобний компьютер і грохнув. Отакої, грохнуть єдину людину, яка могла його розблокувати. А якби другого брата близнюка не було?Що ще раз доводить, що компьютери тупі і без людей навіть подумати не здатні. 

А от навіщо злобному компьютеру була жіночка Рейчел, взагалі не ясно. Тільки шоб пронести в бібліотеку конгресу бомбу у вигляді діаманта? Я вас прошу... Для цього у цьому ж таки фільмі була маса другорядних героїв. Ну абсолютно не зрозуміла її місія у даному фільмі, адже до всього, жіночка з нашим героєм навіть жоднісінького разу не поцілувалася за весь фільм. Ніпарядок. 

Резюме: на Вашингтон подивитися було як завжди приємно (ах, бібліотека конгресу ммм, скільки днів там проведено), на Шіа ЛеБефа було тоже приємно подивитися, якшо перестане дуркувати і зніматися в непотребі, може бути нормальний такий оскароносець. 
svitanka: (Default)
 Дивлюсь "сніданок у Тіффані". Милуюся інтер"єрами без комп"ютерів, спотикаюся об кадри де головні герої курять у ліжку (вау, чи багато сучасних голлівудських фільмів наважаться на таке :), насолоджуюся спокійним і ненапряжним сюжетом, небанальною вродою Одрі Хепберн, гарною музикою. Мрію потрапити в той Нью-Йорк. Це нереально. Хіба що в фільмі 1961 року. 
svitanka: (Default)
Ой, люди а я шо вже так відстала від життя в Києві, шо й не знала шо вже ДВД-юки українською дублюють?  Зкинули мені фільмєц, з двд, а там "глухий" український дубляж. Я аж офігєла,бо вперше побачила на диску українську мову. У магазинах же усіх ДВД російською тільки спостерігаю. Шо це було корочє? І якшо вже випускають українські, то де їх купувати?
svitanka: (Default)
Поняття не маю як робити гарнюню ссилку на чийсь пост типу "тиць і будєт вам щастьє", тому просто тулю сосбно лінк :)

http://kinshik.livejournal.com/133189.html?mode=reply
svitanka: (Default)
Друззя, на АдміралаЪ я так і нє сходіла. Хотя і волнуєт мєня образ Хабєнського з кровью в ухє на ісчо вісящіх по городу постерах :) Но, боюсь, шо моя тонкая натура, яка в состоянії навіть видєржать 2 часа історії російсЪкой імпєрії, нє сможет пєрєнєсть Лізу БоярскЪую (она там тожє на постєрах і ето убіваєт желаніє). ЪЪЪЪЪЪЪ Ну поставили хотя би болєє інтілігєнтную Ковальчук на постєри...
Вот щас думаю про Квант Мілосєрдія. Френд-стрічка навєяла... Там правда і Бонд нє Бонд, а бєлобрисий Крейг. І вродє Курілєнко нє оправдала надєжд партії і правітєльства... Ну прям нє знаю... Я така вразлива стала останнім часом, мені можна тільки на провєрєниє годамі кадри дивитися. *Пішла рить домашній кіноархів.*
svitanka: (Default)
А також о лємурах і пінгвінах. Оскільки тільки ці звірі залишились душками і лапулями в новому Мадагаскарі. Давно відомо, що продовження, що називаються нє блєщут. Давно і багато де прописано, що існує ледь не один єдиний фільм продовження якого були не лише не гірші але можливо і кращі, яскравіші за свого першовідзнятого брата. Це "Назад у майбутнє". Можна
звісно сперечатися, але я, особисто, погоджусь.
Щодо другої частини пригод божевільної компанії звірів, не те що би все було погано. Де треба зал підсміювався і навіть пролунало кілька досить смішних жартів, правда чомусь озвучених таким неживим закадровим голосом, що глядачі їх і не помітили. Серед таких не донесених до глядачів жартів звісно і епохальне "прінуждєніє к міру" і комуністична профспілка мавп.
Колись смішний іпохондричний жираф Мелман вже чомусь не смішний, а ідіотичний, трогатєльний великоокий Морт стараннями мультиплікаторів дойшов до "апофігєя" жалюгідності, а лев з "прєлєсть какого дурачка" перетворився на "ужас якого ідіота", всі інші взагалі загубились в африканских полях і степах. :)

Весь удар приймали пінгвіни і король лємурів з вірним помічником. "Король лємуров чьоткій чувак", сказав хтось із вдячних глядачів. Але шо один лемур і пара пінгвінів проти цілого натовпу креативних мультиплікаторів і що найголовніш проти натовпу безликих "голосів" які озвучили мульт.
Так, ризикуючи наразитися на воплі протестів, зауважу що український дубляж мені не сподобався. Також зауважу, що я остання людина яка б пішла на барикади з вимогою пустить російський дубляж назад в кіно. Я краще оригінальну озвучку вимагатиму. Але, я вважаю, що наші дублювальники повинні мати трохи поваги до глядача. Годі вже сподіватися шо "і так схавають", треба трохи напружувати голосові зв"язки, уяву і акторську майстерність. Бо сміх у залі ще довгі роки буде такий самий вимучений як і голоси дублювальників. Перший мульт я дивилася в російському дубляжі і він був дійсно класний (О, Ужос!). Настільки класний, що навіть переглянувши мульт в оригіналі мені не так сподобалося (Всі уже в обморокє?). В рос. перекладі (з реально яскравими голосами відомих акторів) в далекому 2005-му все було дуже смішно, з іскрою і зацікавленням, з любов"ю врешті решт. Який там був яскравий король лемурів, пєсня а не персонаж. Навіть його оригінальний голос Саша Барон Коен позеленів би від заздрості. А пінгвіни? Шкіпер і Ковальський. Зараз я в упор не розпізнала хто з них хто, бо вони безголосі. Сумно... Шкода товариші, що все в Україні робиться без іскри і без зацікавлення. Але коли у 2005, оптимістичні пінгвіни зрозуміли, що корабель нікуди не попливе, бо пального нема, вони не впали у відчай, вони сказали: "УЛЫБАЕМСЯ И МАШЕМ", "УЛЫБАЕМСЯ И МАШЕМ". Врешті, ну що нам ще залишається. Робити "хорошую міну прі плохой ігрє" :)
svitanka: (Default)
От коли у мене нарешті буде багато грошей я збираюсь замутить симпатичненький такий кіножурнальчик і буду нахабно нав"язувати свої кіносмаки оточуючим.
А поки що поразглагольствую в своєму ж-журналі. Здається у 2005 такий собі Джо Райт вирішив посягнуть на святоє і екранізувати наше всьо англійської літератури Джейн Остін на великому екрані. Не буду наїжджать багато на Джо Райта бо за пару років по тому він зняв недурствєнную "Спокуту". А от його нєздорове бажання усюди тулить дерев"яну ляльку Кіру Найтлі не може не напружувати (пачєму то її у наших журнальчегах упорно звуть Кейрою. Для додаткового шику чи шо?). Короче у тому ж таки 2005-му пішли ми з "дамом" сєрдца на той фільм. Обоє вдало заснули в процесі перегляду. Після титрів прокинулися, і поки він матюкав зовнішність Кіри Найтлі, споглядаючи яку здоровий український хлопець просто засинає, я розмірковувала над тим як мало зараз втілюються в життя постулати Чехова і Станіславського. Про работу "актьора над сабой" я взагалі вже мовчу. Але ж таке поняття як типаж, товариші, воно ж вічне і його ніхто не відміняв. Ну не можна ж ним аж так нехтувати.
Ну, власне, підводка до демонстрації слайдів майже закінчилася :)
Зазвичай, те що побачив першим залишається таким собі еталоном правильності. Прочитав першою книгу - і всьо пиши пропало що тобі хоч одна екранізація сподобається. Побачив першим Шерлока Холмса у виконанні Ліванова, забудь сподіватися, що тобі сподобається хоч один автентично-англійський Холмс.
А от з "Гордістю і упередженістю" по іншому вийшло. А всьо почему? Потому шо творці серіалу на ББС десь напевно перші сторінки бєссмєртних трудов Станіславського осилили.
Ну скажіть, як після такого...



...можна без сльоз дивитися та й взагалі сприймати таке:



Ну от і я думаю що ніяк. Нєвиразітєльний сіро-рудуватий тіп після молодого Коліна "містера Дарсі" Фірта? Про кістляву Найтлі з її тхорячою посмішкою і неприємною манерою шкіритися, я взагалі мовчу. Голосування проводити не буду, але все ж цікаво, хто згоден, що перший варіант вдаліший?

Мульт

Oct. 25th, 2008 08:49 pm
svitanka: (Default)
Я взагалі аніме терпіти не можу. Якщо мульти мальовані, то обличчя, фігури і все інше має бути промальовано по людські. (до слова, хоч і не по темі: саме тому я така непродвинута і всяких пікасо і прочіх кубістів ні на дух не переношу). Коротше не дивно, що різні шедеври анімешні над якими гудів весь світ мене мало хвилювали. Так об чем я, вчорась випадково по тєлєку подивилася "Howl's moving castle" і проперло мене ніпадеццкі. Конєшно аніме я не полюблю всьо равно (люди намальовані по-японські мене слєгка смущают. не вкурюю і як це японців на такий тип малюнків взагалі пробило? повністю ж невідповідає їхній фізіогноміці), але мульт сподобався. Якийсь ірреально- нереально гарний, вибачте за тавтологію. Вот би десь англійську версію взяти. Японську я всьо равно не розумію.
Арігато, короче, товаріщу Міядзакі за милий вечір :)

svitanka: (Default)
Побачила цей тестик і цей же результат у [livejournal.com profile] markitka і не змогла пройти мімо. В общем пріятно конєшно. Люблю Кейт Бланшет.
Итак, киногероиня, которую вы сыграли бы идеально- Елизавета
Королева Англии. Елизавета I Тюдор. Фильм «Елизавета». Роль, сыгранная Кейт Бланшетт. Эпоха правления Елизаветы ознаменовалась важными открытиями и расцветом государства. И в этом немалая заслуга самой королевы. Елизавета умна, прекрасно образованна, обладает актерскими способностями, не знает равных в дипломатической игре. Умная и расчетливая, привыкшая повелевать, она была необыкновенна любима народом. Главная трагедия королевы заключалась в отсутствии личного счастья. Множество поклонников и женихов не нашли отклика в сердце гордой англичанки. А ее сокровенная любовь так и осталась ее трагедией и тайной. Но она прежде всего Королева, людские переживания и страсти волнуют ее в меньшей степени, чем роль в истории своего государства и народаimage
Пройти тест

Profile

svitanka: (Default)
svitanka

August 2011

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 08:45 am
Powered by Dreamwidth Studios