Nov. 13th, 2010

svitanka: (Default)
 
Режисер - Майкл Хоффман
Актори - Джеймс МакЕвой, Хелен Міррен, Пол Джиаматті, Крістофер Пламмер


Локалізований в Росії як «Последнее Воскресение», англо-німецько-російський кінопродукт «з життя знаменитих людей» про останні тижні-дні-години Лева Толстого в Україні виходить під «геніально» зідраною з російської назвою. В результаті, «Останнє Воскресіння» втрачає не лише російську алюзію на останній день тижня в купі з однойменним багатозначним твором Толстого, а й взагалі позбавлене будь якого сенсу з огляду на історію розказану в стрічці. Абсолютно не про воскресіння йдеться в стрічці Майкла Хофмана, а скоріше про кухонні бурі і драми, про синусоїду якою рухаються всі людські почуття, а особливо таке велетенське почуття як кохання, коли воно ще й замкнене в межах однієї сім’ї, і врешті про кінець всіх цих бурь – останню станцію. Лев Ніколаїч чудить, облаштовує комунізм в окремо взятій садибі, надихає на подвиги в ім’я ідеї натовп «толстовців», щось там пописує і періодично свариться з дружиною, яка його ідеології всесвітнього людолюбства не поділяє, справедливо вимагаючи любові до більш ближніх. 

Зрозуміло, що кохання, та ще й велетенське, та ще й коли належить воно не аби кому а гіганту мислі Толстому і його дружині, принагідно за законами жанру має змінити і ще чиєсь життя. Що і відбувається. Все інше, всі оті дрібні бої за слідування певним вигаданим ідеалам чи ідеологіям, просто фон для сімейних баталій в благородному сімействі. Воістину «всі щасливі сім’ї»…і далі за текстом. Один з рідкісних випадків в кіно, коли висока мета (свобода, рівність і братерство) це лише випадкове тло для серйозних справ: дрібних істерик, биття посуду, щоденних непорозумінь, кухонних «інфарктів» і постільних розмов «про високе». 

Безумовно, найбільший плюс цього фільму це абсолютно прекрасні актори в головних…та майже в усіх ролях. А може крім прекрасних акторів такому розмовному за своєю суттю фільмові і не треба нічого. Але ні, кінематографісти постарались на славу відтворюючи костюми, побут, ну і звісно «типово російські пейзажі» - бо ж від березок в фільмі в очах рябить. Якби в кінотеатрі можна було натиснути на паузу, я б ще похвалила російську мову в щоденниках і листах, але вони майнули зашвидко, аби визначити чи там не типова для Голівуду кирилична тарабарщина нашкрябана похапцем замість притомних російських речень.

Отож актори: окремо зупинюсь на двох. Чудову Хелен Міррен і хвалити якось не випадає, я шкодую лише що цього разу не насолодилася ще і її голосом та інтонаціями, бо ж жоден актор дубляжу неспроможний відтворити той самий градус почуттів, що був створений на знімальному майданчику, в атмосфері, в образі. Джеймс МакЕвой – це окрема пісня цього кіна, але я вкрай суб’єктивна, звісно, бо лише його присутність в кадрі може примусити мене ще й не таку фігню дивитися. Добре, що за виключенням деяких ляпів – ну согрішив с тупими боєвиками, ну буває – він у відвертій фігні помічений не був. Я взагалі ніжно люблю акторське подружжя МакЕвоя і Анни-Марі Дафф (вона тут з’явилася в ролі дещо стервозної донечки Толстого) і проґавити картину за їх участю просто не можу. 

Ну а щодо ложки дьогтю, то це абсолютно пересічний російський дубляж, який згодували глядачам з абсолютно незрозумілих причин. Залишимо на хвильку банальну логіку і бажання дивитися картину своєю мовою або ж мовою оригіналу (я в перші хвилини неочікувано «російського» перегляду всерйоз боролася з бажанням вийти з залу). З будь якої точки зору, російська мова в картині, де навіть морди у коней англосаксонські нічим не доцільніша і не виправданіша за українську (китайську, італійську і т.д.), хай навіть мова йде про видатного російського письменника і хай навіть серед країн виробників картини значиться наш північний чи сусід чи далекий родич.


Profile

svitanka: (Default)
svitanka

August 2011

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 06:38 pm
Powered by Dreamwidth Studios